Сімон Бенінг

Сімон Бенінг
Simon Bening
Народження	близько 1483 року Антверпен, Гент
Смерть	1561 рік
	Брюгге
Країна	Нідерланди
Жанр	живопис
Діяльність	художник, ілюстратор рукописів, miniaturist, ілюстратор
Напрямок	Ghent-Bruges schoold
Вчитель	Alexander Beningd
Твори	Prayer Book of Cardinal Albrecht of Brandenburgd, Hours of Hennessyd, Grimani Breviaryd, Munich-Montserrat Hoursd і Golf bookd
Батько	Alexander Beningd
Діти	Левіна Теерлінк
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв, Музей Ґетті, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен, Музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, KBR, Морганівська бібліотека і музей, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Карнегіd, Центр Ґетті, Бібліотека Честера Бітті і Музей Бойманса - ван Бенінгена
Сімон Бенінг у Вікісховищі

Сімон Бенінг (близько 1483 року — 1561 рік, Брюгге) — фламандський мініатюрист. Вважається останнім визначним художником нідерландської традиції.

Біографія

Сімон Бенінг народився близько 1483 року або в Генті, або в Антверпені у родині художника Александра Бенінга. У батька була сімейна майстерня в Генті. Ймовірно, першим учителем і був його батько. Сімон Бенінг мандрував між Гентом та Брюгге і став членом гільдії святого Івана та святого Луки в Брюгге як освітлювач у 1508 році. Свою кваліфікацію він набув після переїзду до Брюгге приблизно в 1510 році. З 1517 по 1555 рр. він регулярно фіксується в річних звітах гільдії. Бенінг три рази обіймав посаду декана каліграфів, продавців книг, ілюстраторів та палітурників у Гільдії Святого Івана та Святого Луки (1524, 1536, 1546). Він був одружений двічі і мав шість дочок. Дві з них продовжували сімейну мистецьку традицію: Левіна Теерлінц стала живописцем-мініатюрником, авторкою переважно портретних мініатюр, та емігрувала до Англії, а Олександрина Клайзуене успішно займалась продажею картин.

Творчість

Бенінг спеціалізувався на книгах, але на той час вони випускалися лише для королівських родин або дуже багатих меценатів. Він також створив на пергаменті генеалогічні таблиці. Багато його найкращих творів є невеликими за масштабами пейзажами. Його пейзажі є сполучною ланкою між художниками XV століття та Пітером Брейгелем. Його автопортрет та інші портрети є ранніми прикладами портретної мініатюри.

Сімон Бенінг випускав книги для німецьких правителів, таких як кардинал Альбрехт Бранденбург, і роялті, як імператор Карл V та Дон Фернандо, інфант Португалії. Роберт де Клерк, ігумен цистерціанського монастиря Тер-Дуйнен в Коксьєде, що поблизу Брюгге, замовив у нього ікону десь між 1519 і 1529 рр. Беннінг зобразив ігумена в барвистій сцені Розп'яття.

Бібліографія

• Thomas Kren, " Simon Bening " in Scot McKendrick et Thomas Kren, Illuminating the Renaissance: The Triumph of Flemish Manuscript Painting in Europe, Getty Publications, 2003, 591 pages, pp. 447–448
• Colum Hourihane, The Grove Encyclopedia of Medieval Art and Architecture, Volume 2, Oxford University Press, 2012 p. 307-309

Галерея

• 
  Benedictional of Robert de Clercq: Crucifixion, f. 4v, Cambridge University Library, Cambridge
• 
  Prayer Book of Cardinal Albrecht of Brandenburg: text page with decorated borders, f 124, J. Paul Getty Museum, Los Angeles
• 
  Prayer Book of Cardinal Albrecht of Brandenburg: The Arrest of Christ, f 107v, J. Paul Getty Museum, Los Angeles
• 
  Four men playing a game that resembles golf. The Golf book, British Library
• 
  February, Breviarium Grimaldi (1515-1520), Biblioteca Nazionale Marciana, Venice (Italy)

Вибрані твори

• Роботи місяців
• Часослов Мюнхена-Монтсеррата

Посилання

• Gerard David: Purity of Vision in an Age of Transition [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.], exhibition catalog from The Metropolitan Museum of Art (fully available online as PDF)
• The Hennessy Book of Hours [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], c. 1530—1540
• The Golf Book [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.], c. 1540
• Book of Hours [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.], c. 1525, from the collection at Waddesdon Manor
• Grimani Breviary: a Remarkable Artistic Collaboration between Simon Bening and Other Artists [Архівовано 22 липня 2021 у Wayback Machine.]